Демченко: У поєдинку з Грузією підтримую Україну.

Андрій Демченко - відомий свого часу футболіст, який у складі амстердамського Аяксу здобував Суперкубок УЕФА, вихованець й зірка запорізького футболу, а потім - тренер, який останні чотири роки доволі успішно працює у Грузії.

Очолюючи клуб Діла з Горі, Андрій забезпечив перемогу над полтавською Ворсклою в кваліфікації Ліги конференцій у серпні 2023 року. Раніше, у минулому сезоні, він привів Динамо з Батумі до титулу чемпіонів Грузії. Проте, всього місяць тому керівництво вирішило розірвати контракт з українським тренером, оскільки команда займає четверте місце у турнірній таблиці, а фанати вкрай незадоволені таким результатом.

Після звільнення Демченко залишається з сім'єю у Батумі, де з ним й поспілкувався кореспондент Чемпіона.

Шановний Андрію, перш ніж перейти до інших тем, хотілося б дізнатися вашу думку про сучасний стан грузинського футболу. Яким ви бачите його в даний момент? Які риси ви б виділили на цьому етапі?

- Скажімо так, грузинський футбол зростає із року в рік. За ці чотири роки, що я тут, бачу прогрес місцевих гравців та футболу загалом. Зросла конкуренція у лізі: два роки тому чемпіонство по черзі здобували дві команди - Динамо Батумі і Динамо Тбілісі. Тепер же у чемпіонаті інша ситуація: додались ще чотири клуби. Відтак вже шість команд претендують на зону єврокубків. Отож, резюмуючи, можу сказати, що грузинський чемпіонат йде вгору.

Ви розпочали свою кар'єру в Ділі з Горі, а потім перейшли до Динамо (Батумі). Які враження залишилися у вас від роботи в цих командах? Здається, що в грузинській культурі все може змінюватися стрімко, наприклад, емоційний стан. Наскільки це ускладнювало вашу роботу?

- Усе йде від грузинської культури, невід'ємною частиною якої є футбол - менталітет, поведінка... Скажімо так, грузини дуже розслаблені самі по собі - і у житті, і у футболі. З іншого боку, грузини можуть виконувати важку роботу. Можуть терпіти, можуть грати в яскравий технічний футбол. Назагал місцеві команди, більшою мірою, пропонують саме технічний футбол, менше уваги приділяючи тактиці. Але Грузія дуже талановита на футболістів країна, у плані індивідуальностей. Водночас грузинський футбол й нестабільний. Одну-дві гри можуть зіграти дуже добре, а наступні дві - провалити.

Ви допомогли Динамо здобути титул чемпіона наприкінці минулого року. У цьому сезоні ви були з командою майже до самого фіналу, але нещодавно ваші шляхи з клубом розійшлися. Що стало причиною цього рішення?

Позвольте поділитися своїм досвідом. Минулого літа я приєднався до Динамо Батумі та разом з командою здобув чемпіонство. Цей успіх приніс мені титул "Найкращий тренер року в Грузії", що є важливим досягненням у моїй кар'єрі. Що стосується наступного року, не хотів би вдаватися в особисті деталі. Перш ніж досягти результату, необхідно врахувати кілька ключових аспектів: по-перше, фінансова стабільність, по-друге, тренерська філософія. Потім йде якісний підбір гравців, який є критично важливим, і, нарешті, мікроклімат у колективі. Всі ці чотири елементи повинні бути в гармонії. Можливо, саме нестача фінансової стабільності стала перепоною для команди, адже решта факторів, в свою чергу, залежать від цього базового аспекту.

Після завершення контракту ви вирішили залишитися в Грузії і оселилися в Батумі, де вже встигли адаптуватися. Чи стало це місто вам рідним?

- Так, Батумі "зайшов". Зайшов і моїй дружині, і моєму сину: море, гори. Проблема є лише влітку, тому що дуже багато туристів і це зумовлює велику насиченість людей та транспорту у місті, створюючи проблеми з пересуванням. Трафік - високий. Однак ця проблема існує лише чотири місяці. А загалом тут дуже нормальне життя. Мій син ходить в Академію Динамо (Батумі) та у другий клас загальноосвітньої школи. Моя дружина добре почуває себе тут. Дуже комфортне місто для життя.

Протягом чотирьох років ви вже почали розуміти грузинську мову?

Я розумію кілька слів, але мені дуже складно вести розмову.

- Є українці тут, окрім вас?

Отже, у місті, за інформацією, яку я отримав, мешкає більше 20 тисяч українців.

- Потужна спільнота. Чи існують якісь осередки української культури?

Існують благодійні організації, які активно допомагають як Україні, так і Збройним Силам, організовуючи різноманітні благочинні марафони. Разом із дружиною ми збирали футболки для лотів на благодійних аукціонах.

Запоріжжя, що постійно зазнає обстрілів, переживає важкі часи. Чи залишилися у вас родичі в цьому рідному місті?

У моєму рідному місті залишилася моя мама, яка піклується про онука призивного віку. Також там живе моя сестра з чоловіком та двома донечками. Завдяки цьому я часто підтримую зв’язок з ріднею і завжди в курсі подій, що відбуваються в Україні та, зокрема, у Запоріжжі. Всього в 25 кілометрах від нашого міста знаходяться війська агресора, і це робить ситуацію дуже складною. Постійно відчуваю тривогу та занепокоєння за безпеку моїх близьких. Ось така реальність, з якою ми стикаємося.

- Так, ми всі живемо в Україні у таких відчуттях. Але мусимо боротися, мусимо виживати. Повертаючись до чемпіонату Грузії, довелося побувати на матчі Динамо Батумі, за який віднедавна грає українець Артем Мільченко. Чи є ще у чемпіонаті Грузії наші земляки, яких би Ви могли виділити?

- Позаминулого сезону у грузинський чемпіонат прийшов Іван Литвиненко. Він спочатку був у Динамо Батумі, прийшовши до команди за попереднього тренера Гегучадзе. Ми домовилися, що я дам йому шанс на зборах, і він гарно проявив себе. Але іноді бувають такі ситуації, коли не все вирішує головний тренер. Буває що і президент, і спортивний директор вносять свої корективи.

Таким чином, після півроку успішних виступів за Динамо, Литвиненко продемонстрував вражаючу гру на міжсезонних зборах у Туреччині, що призвело до запрошення його в мій колишній клуб - Ділу з Горі. Маючи статус вільного агента, він без жодних труднощів здійснив перехід. У Ділі він провів ще півсезону, після чого його купив Металіст 1925. Це сталося на моїх очах, і я можу відзначити, що Іван значно розвинувся за цей час.

Цього сезону до команди Динамо (Батумі) приєднався Артем Мільченко, який чудово адаптувався до колективу. Я був вражений його виступами. Він зайняв позицію "шістки", на якій раніше грав бразилець Алеф Сантос, що через травму серцевого м'яза потребував відпочинку. Артем виявився справжнім відкриттям, і я залишився дуже задоволений його грою.

Чи це ви запропонували запросити його?

- Так.

Динамо Батумі зараз проводить свої матчі на компактному стадіоні, що вміщує лише дві тисячі глядачів...

Так, додатковий стадіон.

Отже, основне поле в Батумі охороняють з особливою увагою для проведення матчу національної збірної, оскільки команда Динамо вже протягом трьох-чотирьох турів не виступає на цьому стадіоні...

На "Батумі-Арені" повністю оновили газон. Раніше поле було укладене неякісно, тому перед матчем Грузія - Україна його реконструюють. Зараз тут встановлено гібридне поле, яке поєднує в собі напівштучні та натуральні елементи. Це позитивно, адже тепер є можливість для гри. Напередодні Євро-2023 U-21 у Батумі та Цхалтубо Федерація футболу Грузії збудувала нові тренувальні комплекси, де газони також виконані в комбінації "50 на 50". Це дозволяє клубам використовувати їх не лише для тренувань, а й для проведення матчів.

Отже, ми поступово перейшли до обговорення збірної. Яка атмосфера панувала на арені, коли ви з Динамо виступали там?

Це дійсно чудова футбольна арена. Грати тут надзвичайно зручно. Матч між Грузією та Україною обіцяє бути вражаючим: всі квитки розкупилися моментально. Отже, нас чекає неймовірна атмосфера як для гравців, так і для фанатів.

- Чи Ви бачили першу гру Україна - Грузія?

- Так, я дивився гру.

Чи вважаєте, що у тій грі нам більше везло?

Я не поділяю цієї думки. Україна справедливо здобула перемогу в цьому поєдинку. Хочу підкреслити роботу тренерського колективу. Ця гра продемонструвала, що наша національна команда здатна грати у якісний сучасний футбол. Здається, Сергій Ребров і його асистенти ретельно вивчили ігри збірної Грузії.

У грузинів - дуже потужна команда, яка заслуговує на серйозну повагу. Вони добре виступили на Євро-2024. Плюс виграли перші два матчі Ліги націй. Але, попри це, Україна заслужено перемогла у домашньому матчі: не дали зіграти на повну трьом лідерам збірної Грузії - Кварацхелії, Мікаутадзе і Чаквітадзе, які визначають стиль гри цієї команди . За грою Грузія - Україна хочу сказати дуже хороші слова на адресу тренерського штабу, зокрема, Сергія Реброва.

Ви вказали на трьох основних постатей збірної Грузії. Проте, безперечно, центральною фігурою грузинського футболу, своєрідним Марадоною, Платіні та Зіданом, на якого покладаються надії вся Грузія, є Хвіча Кварацхелія...

Кварацхелія, безумовно, один із найяскравіших представників грузинського футболу на сьогоднішній день. Однак не можна не відзначити й саму команду Грузії, яка заслуговує на визнання завдяки зусиллям Віллі Саньйоля. Цей французький тренер створив висококласний та ефективний колектив, який демонструє вражаючі результати. Саньйоль вдало сформував позитивний мікроклімат у команді, і з кожним матчем національна збірна демонструє помітний прогрес. Видно, що він детально аналізує кожного суперника, готуючи тактику для кожної гри. Отже, 16 листопада нас очікує захоплююче протистояння.

- У першому матчі українцям вдалося перекрити кисень лідерам збірної Грузії, але зробити це ж саме у них на полі буде вдвічі, а то й утричі складніше...

- У першому матчі Україна добре спрацювала у плані переходу від оборони в атаку: дуже якісно переключалися. Видно, що Ребров доніс до хлопців те, що потрібно накривати опонентів на їхній половині поля, був пресинг при втраті м'яча на чужій половині. Тому ми й контролювали гру, не даючи грузинам нічого зробити. Бо якщо дати Кварацхелії, Чаквітадзе, Мікаутадзе втекти, будуть проблеми.

У першій грі ми не дозволили грузинській команді проявити себе, а вирішили результат зустрічі завдяки індивідуальним здібностям Михайла Мудрика. Раніше ви вже робили порівняння між Мудриком і Кварацхелією, і ваше судження виявилося на користь останнього...

Звісно, тут не йдеться про те, що Мудрик поступається. Я зазначив, що Кварацхелія є справжнім діамантом, тоді як Мудрик - це алмаз, який ще потребує обробки. Михайлу потрібно трохи більше часу, знань та досвіду, щоб розкрити свій потенціал. Кварацхелія був визнаний найкращим гравцем в Італії минулого сезону, що є надзвичайним досягненням. Мудрик, у свою чергу, лише на початку свого професійного шляху, але його талант не поступається таланту Кварацхелії.

- Ви самі казали, що грузини, як правило, бувають нестабільні, але Кварацхелія якраз показує стабільність. То він виняток з правил? Звідки у нього взялася самодисципліна? Від Саньйоля теж? Чи хто його навчив?

Саньйоль, як колишній захисник, вніс свій внесок і виконав свою роботу на відмінно. Проте Кварацхелія справді засяяв після співпраці з Лучано Спалетті в Наполі. Спалетті надав йому глибокі знання та ефективно працював з Хвічею. Сам по собі Кварацхелія є надзвичайно обдарованим футболістом. Він нестандартний у прийнятті рішень, здатен швидко змінити напрямок або повністю перевернути гру. У будь-який момент може створити небезпечний момент для команди. Це справжній майстер на полі.

Цей талант здатен значно змінити ситуацію для своєї команди, забезпечуючи їй перевагу в рівних умовах: може сам вирішити результат епізоду або ж зробити таку передачу, що залишиться лише влучити м'ячем у ворота. Чи буде Грузія атакувати в матчі з Україною та чинити тиск на суперника?

Перед стартом Євро українські журналісти звернулися до мене з питанням: "Які Ваші прогнози щодо шансів України та Грузії на чемпіонаті Європи?". Я висловив думку, що Україна має всі шанси на успіх, оскільки Грузія грає в більш обережному стилі. Проте все сталося зовсім інакше: Україна демонструвала не найкращі результати, тоді як Грузія поступово покращувала свою гру. Напередодні матчу Україна - Грузія ті ж журналісти знову запитали, кому я віддаю перевагу. Я відповів, що тепер фаворитом є Грузія, адже після двох поразок у Лізі націй Україна виглядала менш переконливо. Однак після останньої гри мої думки змінилися, і тепер я схиляюся на користь України.

- Перед грою на виїзді? Незважаючи на те, що граємо у гостях?

- Так, попри вказані фактори.

- У Грузії - більше шансів вийти в Лігу А. Нам треба виграти два матчі, щоб зберегти свої шанси, і не усе залежить від нас. Але ви все ж таки вважаєте, що Україна виглядає більш привабливо. За рахунок чого?

На мою думку, після двох невдач та хвилі критики на адресу тренерського штабу, коли вся країна активно висловлювала своє невдоволення, збірна України під керівництвом Реброва знайшла шлях до позитивних змін. Незважаючи на всю негативність, яка оточувала команду, Ребров і його команда змогли відшукати потрібні рішення, які, сподіваюся, допоможуть змінити атмосферу на краще. Я вірю, що з кожним новим матчем хлопці зможуть покращувати свою гру та демонструвати все більше і більше успіхів.

Які, на вашу думку, були причини невдачі Реброва та його команди на Євро? Чому їм не вдалося досягти успіху?

- Підбір гравців у збірній України дуже гарний: потужний сплав досвіду й молодості. Багато гравців грають у топ-чемпіонатах, клуби яких не просто так витрачали великі гроші, купуючи наших футболістів. Мені здається, що на чемпіонаті Європи проблема була у мікрокліматі у команді. Не сумніваюся, що наші збірники - талановиті та якісні й можуть грати у хороший футбол. Гадаю, можливо, щось зламалося у мікрокліматі, у роздягальні. На мою думку, десь в цьому проблема.

Які основні відмінності Ви спостерігаєте між нашим найближчим суперником і збірною України?

- У Грузії, як і у нас, має місце сплав досвіду й молодості. Використовуючи футбольний термін, скажу так: у них є ті, хто грає на роялі і ті, хто його носить. Перевага Грузії - у стабільності їхнього складу, який грає з кваліфікації на Євро-2024. Хлопці дуже добре притерлися один до одного і розуміються з півслова та пів погляду. Це їхня основна перевага. У Реброва ця ситуація дещо інша. Як ми бачимо, склад на Албанію кардинально змінився у порівнянні зі складом на Грузію. Як мені бачиться, Ребров продовжує шукати.

Чи продовжуєте ви слідкувати за чемпіонатом України, перебуваючи в Грузії?

Так, я переглядаю кожен тур. Ось нещодавно побачив вражаючий матч між Олександрією та Поліссям (інтерв'ю було записане наступного дня після цієї гри - О.Г.). Це було дійсно чудово. Хочу висловити свої позитивні враження про Олександрію. Ця команда справедливо займає перше місце в УПЛ. Також варто відзначити Полісся та Кривбас — вони теж є сильними суперниками.

Чи є у вас наразі безробіття, чи можливо ви розглядаєте варіанти та пропозиції з України? Можливо, ви задумалися про повернення до українського чемпіонату?

Так, можливо все, я відкритий до різних можливостей. Коли людина залишилась без роботи, вона починає шукати різні варіанти – як в Україні, так і за кордоном. Професія тренера вимагає постійного підтримання активності. Перерви в роботі можуть негативно вплинути на його розвиток. Тому я прагну швидко знайти нову роботу, щоб розпочати новий етап у своїй кар'єрі.

Що є найбільш важливим для вас, як для тренера, у новій команді?

Немає жодних таємниць. Коли отримуєш пропозицію, важливо ретельно вивчити цю команду: слідкуєш за їхніми матчами, виявляєш слабкі місця, адже потрібно чітко усвідомлювати, куди ти прямуєш, і на основі цього починаєш свої перші кроки в роботі. Отже, жодних секретів немає: це - спілкування з президентом, фанатами, гравцями... Під час аналізу ти вже маєш уявлення про ситуацію: "Так, цей футболіст підходить, а цього, можливо, замінимо..."

На закінчення, це, безумовно, непросте завдання: чи могли б ви поділитися своїми очікуваннями щодо матчу між Грузією та Україною?

Я віддаю перевагу українцям, як уже зазначав. Моя мрія — щоб Україна здобула перемогу в цьому матчі. Хоча я мешкаю в Грузії, Україна завжди залишається в моєму серці. Я прагну, щоб наша збірна перемогла в Батумі, досягла високих результатів і боролася за вихід на наступний етап. Моя єдина бажання — щоб Україна виграла.

Олександр Гливинський, ексклюзивно для Чемпіона з Батумі.