Президент WBC Ukraine: Ломаченко подолав зіркову хворобу.

Микола Ковальчук вважає, що Василь марнував можливості, залишаючись в аматорському боксі на другий олімпійський цикл.

Нещодавно Майк Коппінджер, відомий боксерський експерт, висловив припущення, що Василь Ломаченко може розглянути можливість завершення своєї кар'єри. Чемпіон, разом із президентом WBC Ukraine Миколою Ковальчуком, намагалися з'ясувати, чи настав час для Ломаченка зробити цей важкий крок, які помилки могли стати для нього перешкодами протягом його боксерського шляху, а також які перспективи чекають на нього в майбутньому.

Пане Миколо, чи доцільно Василю вішати рукавички на цвях у цей момент? Чи є логіка в тому, щоб провести ще один поєдинок, будучи чинним чемпіоном світу?

- Варто чи не варто - дуже філософське питання і залежить лише від бажання Василя. Та від його рішення. Якщо відсутня мотивація, якщо він втомився від боксу і він у нього "поперек горла стоїть" - звісно не варто. Для того, щоб боксувати з топовими молодими боксерами, які знаходяться на піку карʼєри, треба бути максимально вмотивованим і мати найкращі фізичні кондиції. Ми бачили, що у Василя було багато травм. Організм досить спрацьований та виснажений через безперервні багаторічні важкі тренування. Цього не можна не враховувати. Також програші в поєдинках за звання абсолютного чемпіона світу, безумовно, не сприяють його вмотивованості. Тим більше, що чекати на реалізацію обʼєднання всіх поясів можна ще довго. А це була його основна мета в карʼєрі.

- Ломаченко потрапить до залу боксерської слави, де вже знаходяться Віталій та Володимир Клички? Якщо так, то коли?

Безперечно, він досягне успіху. У цьому немає жодного сумніву. Він справді видатний боксер. Його досягнення та результати в аматорському боксі вражають. Олімпійці з усіх куточків світу будуть брати з нього приклад.

Щодо профі-карʼєри - вже в 3-му поєдинку він завоював титул чемпіона світу, обʼєднував титули різних організацій, був чемпіоном світу у трьох вагових категоріях. Це чудовий результат, причому за короткий період часу. Лише 1 раз у профі-карʼєрі він побував у короткому нокдауні і вже наступної миті нокаутував опонента. Його стиль, рефлекси, швидкість та робота ніг - вражаючі. Він та суперзірка світового боксу Сауль "Канело" Альварес були ексклюзивно удостоєні спеціального титулу WBC Franchise. Це титул суперчемпіона, який не має строку для захисту. WBC дійсно вважає його особливим, на рівні легенд боксу Шугар Рея Леонарда, Флойда Мейвезера, Роберто Дюрана. Президент Маурісіо Сулейман завжди пишався тим, що Ломаченко був володарем титулу WBC. Василь та його батько були багаторазово відзначені міжнародними боксерськими організаціями як найкращі боксер та тренер року. Ломаченко, безумовно, визначний боксер усіх часів і народів.

Чи вплинуло те, що Ломаченко провів другий олімпійський цикл (2008-2012) в аматорському боксі, на його здатність досягти вищих результатів на професійному рингу?

Так, це стало на заваді. Однак, ця ситуація відкрила двері для досягнення значних успіхів в аматорському спорті. У них були чітко визначені пріоритети, і вони слідували цим шляхом. Це був свідомий вибір на той момент. Ломаченко втратив дві важливі речі: найцінніше – час. Він упустив свій фізичний розквіт і можливість набратися профі-навичок, щоб адаптуватися до кар'єри професійного боксера. Повторюючи вже заїжджену істину – аматорський та професійний бокс мають свої відмінності, з різними цілями, завданнями, критеріями оцінювання та очікуваннями глядачів. Професійний бокс вимагає зовсім іншої, значно складнішої фізичної та тактико-технічної підготовки. Час для адаптації до професійного рівня був необхідний як самому Василю, так і його незмінному батькові-тренеру.

Для шанувальників боксу це може виглядати як помилка. Однак для Ломаченків це, очевидно, був усвідомлений вибір, за який їм не слід навішувати ярлики. Вони вчинили так, як вважали за потрібне. Василь залишається і ще довго залишиться найвідомішим українським олімпійським боксером, а також обіймає почесне місце серед легенд світового боксу. Не думаю, що Ломаченки відчувають шкоду. Хоча, якби була можливість повернути час назад, можливо, вони прийняли б інше рішення. Якщо ж син Василя вирішить стати боксером, їхня позиція, враховуючи набраний досвід, може суттєво змінитися.

Якщо мова йде про досягнення всесвітньої популярності, фінансовий успіх, рекламні угоди та подібні речі, то акцент слід робити на професіоналізмі. Важливо зосередитися на яскравому і динамічному боксі з вражаючими нокаутами. Необхідно створювати хайп і театралізувати події до, під час та після боїв. В цьому аспекті варто вчитися у таких великих імен, як Ф'юрі, Мейвезер, Макгрегор та інших світових зірок. Ці атлети знають, як захопити увагу публіки і створити справжнє шоу.

Чи варто було Ломаченку змінювати свого батька-тренера при переході в професійний бокс?

Він — батько, мозок і процесор у ринзі. Мені здається, що така ситуація була малоймовірною як для Василя, так і для його батька. Адже батько завжди впевнений, що зможе забезпечити своєму синові найкраще, чого не можуть зробити сторонні. Можливо, їм слід було звернутися за порадою до досвідчених тренерів-професіоналів, щоб внести певні корективи (не знаю, чи вони шукали допомоги у когось). Я вважаю, що для досягнення успіху у професійному боксі на високому рівні потрібна злагоджена робота команди. Вона має бути конструктивною, без ревнощів, заздрощів та конфліктів всередині. Наприклад, у таборі дворазового абсолютного чемпіона світу Теренса Кроуфорда працюють чотири тренери з боксу. Кожен з них вносить своє бачення, пропонує індивідуальні підходи та акцентує увагу на специфічних аспектах підготовки до кожного суперника. Додатково, у його команді є два тренери з фізичної підготовки, масажисти та інші фахівці, які займаються організаційними питаннями в тренувальному процесі. Вся ця команда функціонує як єдиний механізм.

Проблема в тому, що жахливою помилкою тренерів-одинаків є їхнє самолюбство. Їхнє его. Впевненість у своїй унікальності та правоті. Бажання отримати всю "славу" й визнання через успіхи боксера одноособово призводить до дуже прикрих і часто дуже нищівних для карʼєри в цілому результатів. Це особливо стосується тренерів з аматорського боксу, які не хочуть відпускати своїх підопічних. Не хочуть пускати в табір сторонніх фахівців, які можуть внести суттєві та надзвичайно важливі зміни, які помітні з боку "незамилиним оком".

- Ми пам'ятаємо, як свій другий бій на профі рингу, на кону якого стояв чемпіонський титул, Василь програв - багато у чому через недосвідченість Анатолія Ломаченка як тренера, який тоді робив свої перші кроки в професійному боксі.

Так, це точно те, про що я тільки що говорив. Анатолій Миколайович є винятковою розумною людиною з аналітичним мисленням, яка справила значний вплив на "золоту" національну збірну з боксу під час олімпійських циклів 2008 року в Пекіні та 2012 року в Лондоні. Він дуже багато зробив для хлопців у команді, зокрема для Усику, Берінчика та Гвоздика. Однак у професійному боксі існує безліч нюансів, про які йому тоді могло бути невідомо. Тому виходити на такі серйозні поєдинки без підтримки досвідчених зовнішніх тренерів було, напевно, не зовсім доцільно. Але це лише моя думка. Можливо, вони співпрацювали з такими фахівцями. Хоча результат бою з Салідо, ймовірно, свідчить про протилежне.

Яка доля чекає на Ломаченка в Україні? Чи залишиться він на узбіччі суспільства з "православ'ям у свідомості", чи, можливо, здоровий глузд переможе, як це сталося на початку повномасштабної війни з Олександром Усиком?

Я не можу стверджувати, що відомо про його майбутнє. Це лише Бог знає напевно. З одного боку, Василь робить деякі неоднозначні заяви. Але з іншого, я чую від його близького оточення, що Ломаченко жертвує значні суми на ЗСУ в своєму регіоні, роблячи це без будь-якої реклами та розголосу. Він дійсно є досить стриманою особистістю, яка не прагне до зайвої уваги. Також є інформація від його знайомих, що Ломаченко став іншою людиною, став більш скромним, відмовився від гордості та позбувся зіркової хвороби. Я не можу з упевненістю сказати, що це правда. Але, на мою думку, не варто довіряти чуткам та робити висновки на основі уривків з медіа або коментарів критиків. Василь - це наша гордість як спортсмен, а яким він є як українець і патріот, покаже лише час.

Максим Розенко, титулований чемпіон.