Колектив з духом перемоги. Чому суперник української збірної, команда Албанії, може здивувати будь-кого.

13 листопада 2015 року збірна Албанії зіграла товариський матч з нещодавно зібраною збірною Косова. У грі взяли участь 39 албанців, 30 з яких - косовари. З інших дев'яти виконавців шестеро були вихованцями італійського футболу.

Проте варто зазначити, що всі вони - етнічні албанці. Цей народ, по суті, єдине ціле, яке має дві національні футбольні команди. І, звичайно, обидві команди користуються безмежною підтримкою своїх уболівальників як у Косові, так і в Албанії.

Для сьогоднішнього суперника збірної України появу на світ збірної Косова суто зі спортивної точки зору не можна назвати хорошою новиною. Так, із точки зору поваги до боротьби косовських албанців за свободу ця подія стала історичною, але ж тепер сама Албанія могла втратити чимало футболістів, яким дозволили перехід до іншої збірної.

Найбільш захоплюючою виглядає історія Аміра Ррахмані. У травні 2014 року він вперше вийшов на поле за збірну Косова, а вже в червні виступив за команду Албанії. У згаданому матчі він відзначився голом у складі албанців, а у 2020 році зіграв зустріч між цими командами, представляючи Косово.

Захисник Наполі є лише одним з численних футболістів, яких "орли" не можуть залучити до своїх лав після формування нової національної команди - також албанської. Серед провідних гравців, яких варто згадати, можна виділити, щонайменше, Едона Жегрову з Лілля та Ведата Мурічі з Мальорки.

Майже 10 років тому протистояння Албанії та Косова охрестили як "Косово Б" проти "Косово А". Втім, саме після отримання такого неприємного, нехай і жартівливого статусу дублюючого складу, "орли" зуміли зіграти на двох великих турнірах, хоча до того не виходили туди жодного разу.

Насправді, історія місцевого футболу дуже зав'язана на історії країни в цілому. Протягом 1944-1985 років Албанією керував Енвер Ходжа, країна була частиною соціалістичного табору і була максимально закритою. Це навіть не йде в порівняння з сусідньою Югославією, яка хоч і мала комунізм за державну ідеологію і розвивалася геть хибним чином, але не була відірваною від вільного світу як держава Ходжі. Власне, ця політика режиму й спричинила те, що Албанія навіть не брала участь у відборах на Євро-1972, 1976 і 1980, а також мундіаль-1970, 1978 та 1982.

Та повернемося до сучасності. У відборі на Євро-2016 Албанію тренував італієць Джанні Де Б'язі. На тлі завжди великої кількості в збірній гравців із чемпіонату Італії - цілком логічно. Вже після нього біля керма "червоно-чорних" перебували Крістіан Пануччі та Едоардо Рейя, а в далекому 2002-му невеликий період албанцями керував і Джузеппе Доссена.

На континентальному чемпіонаті у Франції албанська команда зайняла третє місце в групі, де змагалася з господарями турніру, швейцарцями та румунами (саме румунів вони обіграли в фінальному матчі групи), але не змогли потрапити до числа найкращих третіх команд. Однак, нас більше цікавить новітня історія, яку очолює бразилець Сільвіньйо, у команді якого виступає також відомий аргентинець Пабло Сабалета.

"Наша робота в Албанії -- це шлюб за обопільною згодою. Проєкт мене дуже зацікавив. Албанська сторона була зацікавлена в нашому технічному штабі, в Доріві та Сабалеті - молодих фахівцях, що горять бажанням себе проявити. В Албанії багато говорять італійською. Я зрозумів, що з італійською та англійською проблем у роботі не буде. Албанці люблять технічний футбол, гравцям до душі фінти та трюки. Вони люблять якісний футбол, тож я сказав собі: "Так, тут можна добре попрацювати".

Ми представляємо Південну Америку, проте в наших венах тече чимало європейських традицій. Пабло провів 10 років, виступаючи в англійській Прем'єр-лізі, я також мав досвід гри в Англії, а крім того, значну частину свого часу віддав іспанському футболу. Мій досвід роботи з Роберто Манчіні в Італії став важливим етапом у кар'єрі, тоді як Доріва також грав у Італії та Португалії. Наш тренерський штаб виявляє справжню мультикультурність.

Ми з Дорівою та Пабло у своєму житті дуже багато боролися. Ми багато зробили, щоби досягти того, що нам вдалося у нашій кар'єрі. Гравці усвідомлюють це. Розуміння має велике значення.

...ми поводимося скромно - у тому сенсі, що розуміємо: ми вже перестали грати у футбол. Гравці - головні герої матчу, адже саме вони на полі. Проте є те, що ми можемо їм передати, а саме менталітет: "Хлопці, треба добре тренуватися, серйозно. Ми не можемо програвати на тренуванні". Потрібно вбити це в голови гравцям, і вони потім скажуть: "Ми приходимо на тренування не для того, щоби тренуватися, ми приходимо, щоби перемагати", -- дає настанови Сільвіньйо.

Основою його концепцій є менталітет переможця.

Зіркові футболісти минулих років, які мали досвід виступів у таких клубах, як Арсенал, Барселона та Манчестер Сіті, опинилися в невідомій збірній. Це часто розглядається як можливість для заробітку. Особливо враховуючи, що у Сільвіньйо не було значних досягнень на тренерському поприщі в Ліоні чи Корінтіансі. Проте він вирішив зануритися у свою нову роль і переїхав до Албанії, щоб краще зрозуміти місцевий футбол, культуру та цінності, а також налагодити контакт із людьми.

"Я народився в Сан-Паулу, й жив там у 80-х та 90-х. Грав у футбол на вулиці. Було нелегко, така гра вимагала значних фізичних зусиль. Головне, що є спільного в Тирані та Сан-Паулу -- люди. Ми між собою звикли обійматися з людьми, ми маємо дуже теплі стосунки. Люди кажуть: "Присядь, поїси зі мною. Двері в мій дім для тебе завжди відчинені". Це властиво обом країнам", -- казав якось Сільвіньйо. Він бачить паралелі в Албанії з рідними місцевостями.

Він також почав вивчати мову і, завдяки колишньому гравцеві Кривбаса Ервіну Булці, організовує передматчеві настанови, зокрема, й албанською. Важливо зазначити, що значна частина футболістів володіє англійською та італійською мовами, адже, наприклад, 18 з 26 гравців, які були у заявці на нещодавній Євро, були народжені за межами Албанії. Навіть якщо виключити тих, хто походить з Косова, все ще залишиться значна кількість футболістів із Греції, Північної Македонії, Швейцарії та Німеччини. Знайти і залучити їх до місцевих збірних, а також до команди Косова (що часто є справжньою боротьбою за серце) – це складне завдання для футбольних керівників регіону. Особливо враховуючи, що половина з 26-ти гравців також виступала за інші команди на молодіжному рівні.

Албанська збірна здобула перше місце у відборі на Євро-2024, набравши 15 очок у своїй групі, де також виступали Чехія, Польща, Молдова та Сан-Марино. Хоча серед суперників не було жодної футбольної сили, варто зазначити, що дві команди однозначно перевершували нашого опонента за стартовими показниками. Крім того, "орли" відзначилися вражаючою обороною, пропустивши лише 4 м'ячі, при цьому забивши 12.

На Євро ситуація була складнішою. Балканські команди пропустили 5 голів у трьох матчах, тоді як за вісім ігор їхній суперник отримав лише 4 м'ячі. Проте їхня гра, як у зустрічі з Італією, так і з Хорватією, заслуговує на щирі овації.

Сильна оборона є основою успіху команди Сільвіньйо. Не можна не звернути уваги на те, що через травму у матчі з Україною не зміг зіграти Берат Джимсіті з Аталанти. А Ельсеід Хюсай з Лаціо не зміг знайти новий клуб протягом літа, навіть незважаючи на те, що римляни були готові відпустити його безкоштовно. Хоча Хюсай, який є другим у списку за кількістю матчів за збірну Албанії, і залишився у розпорядженні бразильського тренера, він не потрапив до заявки на чемпіонат та Лігу Європи у своєму клубі.

У атакувальних діях, до речі, можна помітити Тауляна Сефері, який перейшов з полтавської Ворскли до турецького Бодрумспора, що став новачком у вищому дивізіоні. Проте основні ролі в команді виконують інші гравці.

Сільвіньйо здобув популярність, ставши майже національним героєм Албанії не випадково. У цій державі вимоги до такого звання досить високі. Потрапляння на континентальний турнір – це лише одна сторона медалі, а інша полягає в його щирому прагненні стати частиною суспільства. І це бажання він яскраво продемонстрував.

І ще одне: не впевнений, як це відбувається в Чехії, але на полі албанців нашу команду чекає, в позитивному сенсі, справжній вогняний прийом. Це станеться лише 19 листопада.